BBC Дикая африка

Тема: Південна Америка. Загальні відомості. Особливості географічного положення. Дослідження і освоєння материка.

Мета: Сформувати у учнів загальне уявлення про географічне положення, розміри і форму материка, розширити знання учнів про історію відкриття і дослідження материка розвивати уміння самостійно складати характеристику фізико-географічного положення, удосконалювати навички роботи з різноманітними джерелами географічної інформації; розвивати пізнавальний інтерес, творчий підхід до роботи, уміння робити висновки і узагальнення, а також уміння роботи з додатковою літературою; виховувати зацікавленість до вивчення теми, толерантне відношення до товаришів під час роботи в групах.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: фізична карта світу, атласи, контурні карти, портрети дослідників материка, підручники, проектор, ноутбук, презентація до уроку.

Географічна номенклатура: материки: Південна Америка, Африка, Північна Америка, Антарктида; миси: Гальінас, Фроуерд, Кабу-Бранку, Париньяс, Горн; Карибське море; затока: Ла-Плата; протоки: Магелланова, Дрейка; острови: Вогняна Земля, Фолклендські, Малі Антильські.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Посміхніться один одному, сядьте зручніше. Сьогодні ми відправляємось в уявну подорож по одному із самих найдивовижніших материків нашої планети.

 II. Актуалізація опорних знань учнів

І. Географічний диктант

1. Є в Австралії пустеля.

Небо в неї синє-синє.

Кличе всіх до перемоги,

Хоч пісок засипав ноги. ( Вікторія)

2. Цей цікавий материк

До тепла мов кішка, звик.

На екватор, на гарячий,

Що дощами часто плаче,

Ліг худеньким животом

І завмер, як сонний сом. ( Африка)

3. Цей лінивий океан любить тепленький туман.

Гріє, хитрий, без упину під Євразією спину.

Біля Африки віками треться синіми боками.

Про Австралію вже й годі говорить при всім народі.

Тільки дуже його мучить – Антарктида холоднюча. ( Індійський).

4. Що за море дикувате не дало Колумбу спати?

Навіть берегів не має густо зеленню палає.

Тож славетний капітан, перепливши океан,

Вирішив його минути, від біди подалі бути. ( Саргасове)

5. Там, де сонце в небі – цар, сяє озеро-пульсар.

Як сезон дощів прийде, шириться воно, росте.

А коли посуха стане, худне. Блідне, наче в’яне.

Я назвать його боюсь, бо у назві задихнусь. ( Чад)

6. Бачив звіра у житті з сумкою на животі.

З тої сумки…Оля-ля! Вигляда його маля.

Звір з малям тим як стрибне, то аж вітер повійне. ( Кенгуру)

Прийом "Бліц - опитування"

* Назвіть материки, які ви вивчили. Покажіть їх на карті. * За яким планом вивчають материки?

* Для чого потрібно знати географічне положення материка ?
Прийом «Лови помилку»

Вчитель показує на карті географічні об’єкти з теми уроку, припускається помилок, які учні повинні знайти та виправити

Прийом «Експрес-тест» (із запропонованих тестів вчитель формує тести за двома варіантами по 6 запитань)

1. Океани, якими омивається Австралія:

а) Індійським та Атлантичним;            б) Атлантичним та Тихим;                                                      в) Тихим та Північно-Льодовитим;       г) Тихим та Індійським.

2. Координати, які має будь-яка з точок Австралії:

а) південну широту та східну довготу;            б) північну широту та західну довготу;                      в) південну широту та західну довготу;          г) північну широту та східну довготу.

3. Майже посередині Австралія перетинається:

а) екватором;                   б) Південним тропіком;                                                                                    в) нульовим меридіаном;           г) Південним полярним колом

4. Тектонічні структури, що лежать в основі материка:

а) давня платформа та область нової складчастості;                                                                               б) область давньої складчастості та давня платформа;                                                                           в) область нової та давньої складчастості;                                                                                                       г) область нової складчастості.

5. Давній Австралійській платформі в рельєфі відповідає:

а) Великий Вододільний хребет та Центральна низовина.                                                                         б) Великий Бар’єрний риф та Великий Вододільний хребет.                                                                       в) Центральна низовина та Західно-Австралійське плоскогір’я.                                                              г) Західно-Австралійське плоскогір’я та Великий Вододільний ­хребет.

6. Кліматичний пояс, що займає Північ Австралії:

а) арктичний;                  б) субтропічний;                                                                                                 в) субекваторіальний;    г) помірний.

7. Північ материка отримує найбільшу кількість опадів, в той час коли Сонце знаходиться в зениті над:

а) Південним тропіком; б) екватором;                                                                                                      в) Північним тропіком; г) нульовим меридіаном.

8. Максимальні температури повітря в більшій частині Австралії фіксуються в:

а) червні — липні;                     б) березні — квітні;                                                                                   в) грудні — січні;                       г) листопаді — грудні.

9. Тип живлення, що є переважаючим для річок Австралії:

а) льодовиковий;  б) сніговий; в) ґрунтовий; г) дощовий.

10. За своїми природними особливостями австралійське озеро Ейр більш за все нагадує африканське озеро:

а) Ньяса;  б) Танґаньїка;  в) Вікторія; г) Чад. 

11. Вітри, що дмуть над більшою частиною материка Австралія:

а) бризи; б) мусони;  в) пасати;  г) південно-західні.

12. Територія материка, де знаходиться Великий Артезіанський басейн:

а) північ материка;   б) центр;  в) схід; г) північний схід.

Цифровий диктант

30,3 ;    11022;  7,7; 5895; 6671; 178,6;  510; 1,3.

30,3 млн. кв. км – площа Африки;    11022 м – Маріанський жолоб;                                                           7,7 млн. кв. км – площа Австралії; 5895 м – влк. Кіліманджаро; 6671 м – довжина річки Ніл ;    178,6  млн. кв. км – площа Тихого океану;   510 млн. кв. км – площа  поверхні Землі;              1,3млн. кв. км – площа Океанії.

 III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Прийом "Здивую усіх"
Учитель.
Облетівши кругом світу
Запитаю тебе я:
Чим прекрасна й неповторна
Є Південна Америка?
Дивовижніш не знайти?
Все, що хочеш, попроси,
Всі дива, що є на світі,
Небувалої краси,
Тут зібралися усі.
Що найвище чи найглибше,
Хоч найменше, і найвужче,
Рекордсменів тут за край,
Все, що хочеш вибирай!
АНДИ – ось вони найдовші!
АНХЕЛЬ - він у нас найвищий!
ТІТІКАКА – те високо !
ІГУАСУ – той, найширший!
АНАКОНДА- то, найтовща!
АМАЗОНКА, ось - глибока!
АТАКАМА – найсухіша!
ТУТУНЕНДО – наймокріше!
( в Колумбії, 11770 мм опадів)
ТУПУНГАТО – от вулкан,
Він найвищий в світі пан!
( 6800 м)

 А рекордам ще не край
Ось КОЛІБРІ – вибирай!
А колібрі відлітає
і КОНДОР вже підлітає –
це найбільший хижий птах
Дивовижний справді край,
Для географів тут рай.
Тут розкинулись ліси
незвичайної краси,
Їх легенями зовуть –
Кисень всім вони дають.

 Безліч пальм,
рослин корисних
На гілках лінивці виснуть,
Орхідей безмежних світ
зачаровує усіх
Неймовірної краси
Неповторні кольори.

 Дивні форми, фантастичні,
Аромати вкрай незвичні.
Тут багато рекордсменів,
Просто диво материк!
Тут є радість для душі
І для розуму робота.
Приїздіть сюди усі,
якщо є у вас охота.
Також з цим материком пов'язані слова "карнавал", "футбол", "танго".

 IV. Вивчення нового матеріалу

Площа –  18,3 млн.кв.км. ( 4 місце у світі)

Населення – 362 млн. осіб (  4 місце в світі)

Робота в групах Прийом "Творча лабораторія"

I група. За допомогою карт атласу визначити координати крайніх точок материка.

ІІ група. Розташування материка щодо екватора, найбільша протяжність материка із півночі на південь.

III група. За допомогою карт атласу визначити півкулі й географічні пояси, в яких лежить материк. Протяжність материка із заходу на схід; розташування щодо Грінвицького меридіана.

 VI група. Океани та моря, морські течії, що омивають материк. Інші найближчі материки й шляхи сполучення з ними.

Підводяться підсумки роботи кожної групи.
Географічне положення:

1. Розташування щодо екватора, 0-го меридіана, тропіків, півкуль ( Екватор перетинає Південну Америку в північній частині. Пд.Америка повністю розташована в Зх. Півкулі. Більша частина розташована в Пд. півкулі. Основна частина материка лежить у жаркому тепловому поясі.)
2. Крайні точки

Пн. -  мис Галлінас ( 12 º пн.ш., 72 º зх. д.)

Пд. – мис Фроуерд ( 54 º пд. ш., 72 º зх. д.)

Зх. – мис Паріньяс ( 4 º пд. ш., 81 º зх. д.)

Сх. – мис Кабу-Бранку ( 7 º пд. ш., 35 º зх. д.)

3. Океани та моря, що омивають материк, характер берегової лінії.
4. Найближчі за розташуванням материки.
5. Протяжність материка.

А) протяжність за паралеллю 10 º пд. ш.: ( 1 º = 109,6 км)

78 º зх. д. - 36 º зх. д. = 42 º; 42 º·109,6 км = 4293,2 км.

Б) протяжність за меридіаном 70 º зх. д.

53 º пд. ш. + 12 º пн. ш. = 65 º; 65 º* 111 км = 7215 км.     
Гра «Вірю – не вірю»

1. Чи вірите ви, що Христофор Колумб був першовідкривачем Америки?
2. Чи вірите ви, що береги Південної Америки омиває Північний Льодовитий океан?
3. Чи вірите ви, що велика частина Південної Америки розташована в Південній півкулі?
4. Чи вірите ви, що в наш час немає необхідності наукового дослідження Південної Америки?
5. Чи вірите ви, що холодна течія, яка проходить уздовж берегів Південної Америки, впливає на клімат узбережжя?
6. Чи вірите ви, що Південна Америка є прабатьківщиною багатьох давніх цивілізацій?
7. Чи вірите ви, що берегова лінія Південної Америки дуже порізана?
8. Чи вірите ви, що екватор перетинає Південну Америку посередині?
9. Учитель повідомляє учням кількість годин, відведених на вивчення материка, пропонує сформулювати тему уроку. Визначаються основні завдання, складається план уроку :
   
   Прийом "Географічна лабораторія"
   
   Нанести на контурну карту назви крайніх точок, океанів, які омивають материк Південна Америка.
   Позначити елементи берегової лінії:
   моря - Карибське; затоки - Ла-Плата; протоки - Дрейка, Магелланова: канал - Панамський; острови – Великі Антильські, Вогняна Земля, Фолклендські (Мальвінські).
   
   Учитель. Як була відкрита Південна Америка? Хто приймав участь у її дослідженні? Заслухаємо повідомлення представників відділу подорожей і екскурсій "Слідами великих першопроходців".
    Учні виступають з повідомленнями про історію відкриття і дослідження материка (випереджаюче домашнє завдання)
   
   1-й учень. Сухопутні шляхи до Індії були блоковані арабами. Тому європейці були вимушені шукати морські шляхи до держави, де можна було придбати перець, корицю, гвоздику, мускатний горіх, які високо цінувалися в середньовічній Європі, іноді на вагу золота. Христофор Колумб вірив в кулястість Землі, тому вирішив слідувати в Індію у зворотному напрямі - через Атлантичний океан. 12 жовтня 1492 року моряки побачили землю, це був острівець з групи Багамських островів, Колумб назвав його Сальвадор ("святий рятівник"). Відкривши Кубу, Колумб вирішив, що це східна околиця Азії. Офіційною датою відкриття Америки вважається саме 12 жовтня 1492 року.
    2-й учень. Чому ж відкриті Колумбом землі названі не його ім'ям? АмеріґоВеспуччі, дослідивши в 1501-1502 р. східний берег від 5° 25' до 25° пд. ш., довів, що ця земля - материк, і описав його природу, дав назву Новий Світ. Через це картограф Лотарингії Мартін Вальдземюллер в 1507 р. назвав цей материк його ім'ям, а потім ця назва поширилася на обидва західні материки.
   
    3-й учень. Першими ученими-дослідниками Південної Америки в 1735-1743 р. стали французькі і іспанські учасники Екваторіальної експедиції. На межі XVIII - XIXст. материк досліджував німецький вчений Олександр Гумбольдт, він опублікував результати своїх досліджень в 30-томний книзі "Подорож в рівноденній області Нового Світу". Чарльз Дарвін - один із перших натуралістів, який здійснив навколосвітню подорож. На судні "Бігль" він пройшов уздовж всього узбережжя Південної Америки. Ним були зібрані численні колекції тварин і рослин. Дослідження Південноамериканського континенту наштовхнули вченого Чарльза Дарвіна на розробку еволюційної теорії розвитку органічного світу Землі. Велике значення мала ботаніко-агрономічна експедиція Миколи Вавілова (1932-1933), під час якої було встановлено формування культурних рослин на території Південної Америки.

Дослідження та освоєння
1498 р. – експедиція Х.Колумба                                                                                                         1499 – 1502 р.р. – А. Веспуччі                                                                                                               1591 р. – експедиція Ф.Магеллана                                                                                                       1532 р. – іспанська військова експедиція Ф. Пісаро                                                                       1542 р. – іспанська експедиція  Ф. Орельяна                                                                                  1799 – 1804 р.р. – німецький географ О.Гумбольдт та французький ботанік Е.Бонплан      1826 – 1828 р.р. – російська експедиція під керівництвом Г.Лангсдорфа                                    1831 – 1832 р.р. – Ч. Дарвін                                                                                                                   1850 – 1857 р.р. – англійська експедиція під керівництвом Г.Бейтса                                        1932 – 1933 р.р. – ботанік М. Вавилов

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом "Прес-конференція"

• Назвіть особливості географічного положення Південної Америки.
• Назвіть крайні точки материка, моря, океани, що його омивають. Покажіть їх на карті.
• Чому материк названий ім'ям людини, яка його не відкрила?

Прийом "Роблю висновок"

Учитель пропонує учням сформулювати головні положення вивченої теми, наприклад:

• Материк Південна Америка розташований в Західній і переважно Південній півкулях, має значну протяжність з півночі на південь.
• Першими європейцями були португальці, які перетворили материк на колоніальні володіння.
• Значний вклад в дослідження материка внесли А. Гумбольдт і М.Вавилов.

VI. Рефлексія

Прийом "Два заПівденна Америка. Загальні відомостіпитання" Що вам сподобалося на уроці? Де в майбутньому ви зможете використовувати отримані знання? Оцінювання.

VII. Повідомлення домашнього завдання Загальне: опрацювати параграф 22 та відповісти на запитання.
На вибір:* скласти хронологічну таблицю "Історія відкриття і дослідження материка;

*підготувати повідомлення про гірські вершини і вулкани, розташовані на материку (випереджаюче завдання)

Загальний опис

Сонячна система складається з гравітаційно пов'язаних небесних тіл: масивного центрального тіла — Сонця — та численних об'єктів, що обертаються навколо нього. Це вісім великих планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун), понад 100 їх супутників, пояс астероїдів та пояс Койпера, комети, метеороїди такосмічний пил. Пояс Койпера, який містить близько 70-100 тис. об'єктів ~100 км у діаметрі, виявлено у 1992—2000 рр. завдальшки 30—50 а.о. від Сонця. До нього належить, зокрема, Плутон, який 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу 2006 р. виключила зі складу планет.

Головна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун становить 30 а.о., тобто 4,5 млрд км, що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір.

Більша частина маси об'єктів, пов'язаних із Сонцем гравітацією, міститься у восьми відносно відокремлених планетах, що мають майже кругові орбіти й розташовані в межах майже плоского диска — площині екліптики. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій,Венера, Земля та Марс, звані також планетами земної групи, складаються в основному з силікатів та металів. Чотири зовнішні планети: Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, звані також газовими гігантами, значною мірою складаються з водню та гелію та набагато масивніші, ніж планети земної групи.За сучасними уявленнями Сонце й Сонячна система утворилися близько 4,6 млрд років тому внаслідок гравітаційного стискання хмари міжзоряного газу й пилу.

Шість із восьми планет та три карликові планети мають природні супутники. Кожна з зовнішніх планет оточена кільцями пилу та інших частинок.У Сонячній системі є дві ділянки, заповнені малими тілами. Пояс астероїдів, що розташований між Марсом і Юпітером, за складом подібний до планет земної групи, оскільки складається переважно з силікатів і металів. Найбільшими об'єктами поясу астероїдів єЦерера, Паллада та Веста. За орбітою Нептуна розташовано транснептунові об'єкти, що містять багато замерзлої води, аміаку таметану. Найбільшими з них є Плутон, Седна, Гаумеа, Макемаке та Ерида. Додатково до тисяч малих тіл у цих двох ділянках є інші популяції різноманітних дрібних тіл, таких як комети, метеороїди та космічний пил, що рухаються навколо Сонця.

Сонячний вітер (потік плазми від Сонця) утворює в міжзоряному середовищі «міхур», який називається геліосферою і простягається до краю розсіяного диска. Гіпотетична хмара Оорта, що служить джерелом довгоперіодичних комет, може сягати приблизно в тисячу разів більшої відстані.

Сонячна система входить до складу Чумацького Шляху.

Під час руху в Галактиці Сонячна система час від часу потрапляє до міжзоряних газопилових хмар. Внаслідок високої розрідженості речовини цих хмар занурення Сонячної системи в хмару може виявитися лише в невеликому поглинанні й розсіюванні сонячних променів. Вплив цього ефекту в історії Землі наразі не встановлено.

Сонячна система, як і будь-яка система, що обертається, має момент кількості руху (МКР). Головна частина його (близько 90%) пов'язана з орбітальним рухом навколо Сонця масивних Юпітера й Сатурна. Осьове обертання Сонця становить лише 2% МКР усієї Сонячної системи, хоча маса Сонця становить понад 99,8% загальної маси. Такий розподіл МКР між Сонцем і планетами пов'язано з повільним обертанням Сонця й величезними розмірами планетної системи — її поперечник у кілька тисяч разів більший поперечника Сонця. Планети набули МКР в процесі утворення системи: він перейшов до них від тієї речовини, з якої вони утворилися.

Усі великі планети — Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — обертаються навколо Сонця в одному напрямку (у напрямку осьового обертання самого Сонця), майже круговими орбітами, площини яких мають невеликий нахил одна до одної (і до площини сонячного екватора).

Площину земної орбіти — екліптику — вважають основною площиною для відліку нахилу орбіт планет та інших тіл, що обертаються навколо Сонця. Відстані в Сонячній системі зазвичай вимірюють в астрономічних одиницях — середня відстань від Землі до Сонця, що приблизно дорівнює 150 млн км.